«Міфопоетика драматургії абсурду (на матеріалі драматичних творів Семюеля Беккета)»

Дисертаційна робота присвячена дослідженню поняття “міфопоетика” на основі аналізу драматургічних творів С.Беккета. До подібного роду дослідження автора спонукав факт недостатньої вивченості одного з провідних літературознавчих понять сучасності – міфопоетики, зокрема в межах літературного напряму “театру абсурду”. На перший план в роботі висувається низка засновків, які дають змогу окреслити понятійний апарат міфопоетики. На основі вибудуваної термінологічної системи міфопоетики обґрунтовуються провідні концепти беккетівської драматургії та встановлюються її інтертекстуальні зв’язки з поетикою європейських представників “драматургії абсурду”. Концептуальність беккетівської міфопоетичної системи знаходить свій органічний прояв у доробку багатьох її представників. У проведеному дослідженні проаналізовано драматургічний доробок “абсурдистів” з позицій міфопоетики, що закріплюється у системі концептів та екзистенціалів; розкрито взаємний вплив беккетівської поетики на міфопоетичну направленість абсурдистського театру в цілому та універсалізовано його концептуальні засади з позицій саме міфопоетичних складових. Це, в свою чергу, уможливлює подальший розвиток концепції міфопоетики та тісним чином пов’язується із розробкою герменевтичних проблем інтерпретації у літературознавстві. Поняття міфопоетики розглядається в контексті постмодерністичних засад на рівні інтертекстуальності (довільне комбінування різних міфем та міфологем в одному творі), що, з одного боку, дозволяє інтерпретувати текст із безлічі позицій, а з іншого, піднімає проблему міфопоетики на щабель осмислення питання про власне постмодерністичний напрямок у літературі в цілому.