Акмеологічне зростання дослідницької компетентності викладачів університету у сфері педагогічної освіти

У статті проаналізовано особливості акмеологічного зростання дослідницької компетентності викладачів університету – дослідників Житомирської науково-педагогічної школи. Розглянуто базові поняття актуалізованої проблеми, зокрема дослідницька компетентність як інтегральне утворення, що поєднує особистісні та професійні характеристики педагога, рівень його методологічної культури, володіння знаннями, уміннями і способами дослідницької діяльності з метою пошуку нових знань для вирішення актуальних педагогічних проблем. Дослідницьку компетентність розглянуто у контексті системного, діяльнісного, особистісно орієнтованого, акмеологічного, інтегрованого підходів. Представлено три рівні аналізу: структурний (досліджено наукову діяльність як певну цілісність, систему, елементи якої утворюють гармонійно побудовану структуру), аксіологічний (виділено ціннісні аспекти досліджуваної діяльності, показники творчої спрямованості, цілемотиваційної сфери), праксеологічний (відображено динамічну природу науково-дослідного процесу, його циклічний, спіралеподібний характер). На основі виявлених особливостей акмеологічного зростання дослідницької компетентності викладачів університету у межах наукової школи у сфері педагогічної освіти прогнозовано потребу у підготовці нової генерації науково-педагогічних кадрів, орієнтованих на постійний саморозвиток.