Статево-вікові відмінності резильєнтності у осіб соціономічних професій

Стаття присвячена дослідженню гендерно-вікових особливостей психологічної резильєнтності у представників соціономічних професій допомагаючого типу в умовах тривалого суспільного стресу, зумовленого воєнними та соціальними викликами. Актуальність дослідження визначається зростанням психологічного навантаження на фахівців, діяльність яких пов’язана з постійною взаємодією з людьми у кризових ситуаціях. Резильєнтність розглядається як інтегративна психологічна властивість, що забезпечує здатність особистості ефективно адаптуватися до стресових впливів, підтримувати емоційну рівновагу, відновлювати психічні ресурси та зберігати професійну ефективність у складних умовах. Теоретичний аналіз сучасних досліджень показує, що працівники соціономічної сфери піддаються підвищеному ризику професійного виснаження, що обумовлює необхідність формування стійких механізмів психологічної саморегуляції та адаптації. Метою статті є виявлення впливу віку та статі на рівень психологічної резильєнтності у представників допомагаючих професій. Емпіричне дослідження проведено з використанням україномовної адаптації шкали резильєнтності Коннора–Девідсона (CD-RISC). Вибірку склали фахівці соціономічних професій, які здійснюють професійну діяльність в умовах підвищеного стресу (представники хелперських професій). Для статистичної обробки даних застосовано коваріаційний дисперсійний аналіз, що дозволив оцінити вплив вікових і гендерних чинників на рівень особистісної резильєнтності. Результати дослідження засвідчили наявність статистично значущого впливу віку на рівень психологічної резильєнтності, що свідчить про її процесуальний характер та зв’язок із накопиченням життєвого й професійного досвіду. Водночас гендерні відмінності не виявили статистичної значущості після контролю вікового чинника, що дозволяє розглядати резильєнтність як переважно професійно й соціально зумовлену характеристику. Отримані дані підтверджують важливість урахування вікових особливостей у процесі психологічного супроводу фахівців допомагаючих професій. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання результатів для розробки програм психологічної підтримки, спрямованих на профілактику професійного вигорання, зміцнення психічного здоров’я та підвищення адаптаційних ресурсів працівників у кризових умовах. Дослідження розширює уявлення про механізми формуFвання резильєнтності у соціономічній сфері та підкреслює її роль як важливого чинника професійної стабільності.