Використання результатів освітніх моніторингів у педагогічній практиці вчителів закладів освіти: емпіричний аналіз факторів, бар’єрів та умов ефективності

У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження використання результатів освітніх моніторингів у педагогічній практиці вчителів старшої школи України. Метою є виявлення факторів, бар’єрів та організаційно-педагогічних умов, що визначають ефективність інтеграції моніторингових даних у навчальний процес підготовки учнів до НМТ. Емпіричну базу становить масив даних опитування 18 582 педагогів із подальшим виділенням репрезентативної вибірки 3 894 вчителів 10-11 класів. Методологія дослідження поєднує системний аналіз, вторинну обробку соціологічних даних та математико-статистичне моделювання. Розроблено та апробовано інтегральні показники — індекс інформаційної забезпеченості (Iₘᵢₛ) та індекс бар’єрності середовища (Iᵦᵣ), а також побудовано модель бінарної логістичної регресії для оцінювання ймовірності системного використання даних у педагогічній практиці. Установлено, що незважаючи на масштабність національних та міжнародних освітніх вимірювань, рівень їх практичного використання залишається низьким. Переважна частина вчителів перебуває на рівні поверхневого ознайомлення з результатами без переходу до інструментального чи концептуального застосування. Ключовими бар’єрами визначено відсутність адаптованих методичних рекомендацій, складність інтерпретації статистичних звітів, дефіцит часу та організаційні обмеження. Доведено наявність суттєвих територіальних диспропорцій: значення індексу інформаційної забезпеченості у міських закладах суттєво перевищує показники сільських шкіл, що засвідчує структурний інформаційно-комунікаційний розрив. Результати логістичного моделювання підтверджують, що ймовірність регулярного використання моніторингових даних зростає за умови зменшення індексу бар’єрності та у випадку викладання обов’язкових предметів НМТ, тоді як кожна додаткова перешкода істотно знижує інтенсивність інтеграції аналітики в освітній процес. Виявлено домінування формального (символічного) використання даних над інструментальним і концептуальним, що зумовлює низьку результативність моніторингів на рівні педагогічної практики. Обґрунтовано, що визначальним чинником підвищення ефективності є наявність практико-орієнтованого методичного супроводу та інституційних механізмів колективного аналізу даних. Практична цінність дослідження полягає у розробленні рекомендацій щодо декомпозиції аналітичних звітів у прикладні дидактичні інструменти, розвитку внутрішньошкільних практик роботи з даними, впровадження міжрегіонального обміну методичними матеріалами та створення цифрових репозиторіїв освітньої аналітики. Перспективи подальших досліджень пов’язані з інтеграцією інтелектуальних систем у процес трансформації освітніх даних у педагогічні рішення.